Консультативний пункт

Примітка. Пам’ятка підготовлена відповідно до листа МОН «Щодо комунікації з дітьми дошкільного віку з родин учасників ООС/АТО, внутрішньо переміщених осіб та організації взаємодії з їхніми батьками» від 12.12.2019 №1/9-766.

Е-журнал «Вихователь-методист» №4, 2022 р.

Рекомендації для батьків вихованців у воєнний час

1. Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах війни.

2. Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дитини.

3. Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі мають постійно стежити за психоемоційним  станом дітей, їхнім самопочуттям, тривогами, хвилюванням. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також  слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, нарікання на будь який біль, особливо головний біль. Такі показники загального   стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними  показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.

4. Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків.

5.Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими.

6.Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки

7.Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок  не лише з минулим, а взагалі життям та безпекою.

8.Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, порадами та рекомендаціями.

                          Бережіть себе та свої сім’ї.

«РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ»

Сьогодні, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює, людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчість не виникає на порожньому місці, її потрібно розвивати ще з дитячого віку.

«Загальновідомо, що творчість постає як наукова категорія, яка виражає визначальну сутність людської діяльності, полягає у невпинному прогресі й збільшенні різноманітності реальності як наслідку задоволення потреб та інтересів людини».

Творчість – це розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу або духовної культури.

«Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Розвиток творчого потенціалу діяльності є важливою умовою культурного прогресу суспільства та виховання людини».

 «Людина із здібностями не народжується. Вона народжується із задатками. Не існує задатків до окремих видів діяльності – музики, математики, професійної діяльності тощо. Задатки – це недиференційовані, в основному, анатомо-фізіологічні, морфологічні особливості організму, які не мають прямого відношення до успішності людини в діяльності. Більше того, прихильники еквіпотенційної теорії здібностей сходяться на думці про те, що всі немовлята, які народилися без патологій, мають приблизно однакові задатки, достатні, щоб досягти значних успіхів у будь-якому виді діяльності». Сім’я цілком здатна розвинути або ж навпаки, знищити творчий потенціал малюка ще у дошкільному віці. Особливості та чинники розвитку і становлення творчих здібностей у дитинстві з погляду сучасної педагогіки

З педагогічної точки зору дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей тому, що в цьому віці дитина вперше усвідомлює відношення між собою і навколишнім світом, моральних оцінках тощо.

Відмітна ознака творчої діяльності дітей дошкільного віку – суб'єктивна новизна продукту діяльності. За своїм об'єктивним значенням «відкриття» дитини може бути і новим, незвичним, але, в той же час, виконуватися за вказівкою педагога, за його задумом, з його допомогою, а тому не бути творчістю. І в той же час дитина може запропонувати таке рішення, яке вже відоме, використовувалося на практиці, але додумався він до нього самостійно, не копіюючи відоме..

З погляду сучасної педагогіки важливе значення у розвитку особистості має творчий потенціал – «здатність людини оригінально і конструктивно мислити, успішно розв’язувати нові задачі, тобто творчо діяти у нових ситуаціях».

Варто відзначити важливість забезпечення вільного доступу дітей до матеріалів, які сприяють розвитку творчості, та їхній різноманітності, можливості працювати з ними будь-якої хвилини, задля кращого забезпечення розвитку творчих здібностей.

Але нажаль за спотереженням багатьох вчених «Часто спостерігаю, як дорослі нав’язують дітям свою манеру читання віршів, а в результаті дитина взагалі відмовляється їх декламувати, зникає сила голосу. Це говорить про те, що штамп здатен погубити творчі задатки.

Іще є суттєва проблема, яка відома і болюча для всіх педагогів – батьки хочуть бачити у головних ролях тільки своїх дітей. Вони змушують дітей виступати, що психічно травмує дітей».

Педагоги доводять, що у дошкільнят величезний творчий природній потенціал, який за різними причинами не завжди реалізується повністю. Тому дуже важливо створити таку ситуацію, яка б сприяла бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосферу творчого натхнення».

Науковці виділяють наступні стадії прояву творчої активності:

1. Наслідування – копіювання готового; дитина, потрапляючи у нову ситуацію, репродукує готовий спосіб дії, повторює його за дорослим для досягнення бажаного результату.

2. Творче наслідування, де назва говорить сама за себе – внесення елементів новизни, прояв самодіяльності без внесення істотних змін у запропоновану схему дій, зразок, ідею. Це – перша заявка дитини про себе, своє бажання самовиразитися.

3. Репродуктивна творчість – уміння взяти за основу запропоновану схему (ідею), але істотно її переробити, внести зміни. Тут дитина вправляється в переробці інновацій, пропускає їх крізь себе, вносить елементи новизни й оригінальності. Ця стратегія характерна для дошкільників-креативів.

4. Справжня творчість, створення нового.

Зовнішні чинники можуть сприяти розвитку креативних здібностей дитини чи гальмувати його.Такими стимулювальними факторами, за словами Е.Торранса, є:

- орієнтація на потребу творчого розв'язання проблем;

- відсутність перешкод для проявів спонтанності й ініціативи;

- створення можливості маніпулювати предметами і висловлювати варіативні думки;

- навчання уважному ставленню до сигналів навколишнього середовища;

- виховні впливи, спрямовані на визнання дитиною цінності креативних рис своєї особистості.

До гальмівних факторів він зараховував:

- орієнтацію на успіх, побоювання дати неправильну відповідь;

- підсилену орієнтацію на думку однолітків, побоювання звинувачень у незвичайності;

- заборону запитань і обмеження ініціативи;

- надмірну фіксацію на стереотипах статевої ролі;

- уявлення про дивергентне мислення як про відхилення від норми;

- жорстке розмежування трудової та ігрової діяльності.

Враховуючи взаємозв’язок розвитку інтелектуальних та творчих здібностей американський психолог Е.П. Торранс запропонував схему розвитку креативності та інтелекту, де можна побачити відповідність креативності певному рівню коефіцієнта інтелекту.

Завдання батьків та педагога – стимулювати й збагачувати різні види творчої діяльності дітей: гру, малювання, ліплення, конструювання, які сприяли б максимальній об’єктивізації нових образів, формуванню системи та їх цілісного завершення».

«У реальному житті дошкільникові доводиться виконувати як творчі, так і нетворчі (що містять готову логічну програму, передбачають шаблонне рішення) завдання. Надаючи перевагу завданням творчого характеру, педагог виховує в старших дошкільнят інтерес до складних задач (практичних, інтелектуальних, комунікативних), бажання виконувати їх самостійно, не боятися помилитися».

Схильність дитини до творчості складається з таких якостей, як розмаїття інтересів, незалежність і гнучкість розуму, допитливість, наполегливість. Нарешті, істотне значення має й обстановка в родині дитини.     

Лише створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високим творчим потенціалом, або задля стимуляції його розвитку. Практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть самі відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність та бажання створювати щось нове.

  Але розвивати здібності неможливо, не розвиваючи особистість. Для дитячого і підліткового віку це означає, що не можна розвивати здібності, не враховуючи соціальних процесів, що відбуваються у контактній групі. Інші діти, батьки, учителі оцінюють успіхи і невдачі дитини у діяльності, що зумовлює соціальне прийняття чи відторгнення, лідерство чи аутсайдерство дитини, зрештою, її самопочуття, настрій, психологічний комфорт.

Необхідно виокремити педагогічні принципи формування креативності:

•  Уникати чіткого формулювання проблеми, творчого завдання;

•  обговорювати з дітьми не сааме творче завдання, а аналізувати деякі загальні моменти, які вводять їх у проблему, уточнюють її сенс;

•  пропонувати вихованцям не зупинятися на досягнутому, висувати нові ідеї, навіть якщо їм здається, що завдання розвязане;

•  якщо дитині не вдається розв’язати творче завдання, розбити його на підпроблеми;

•  спонукати дітей частіше вдаватися до аналогій;

•  бути тактовним, винахідливим;

•  стимулювати творчу уяву, прояви дотепності, фантазії

•  вдосконалювати своє вміння ставити запитання, робити часткові підказки, вносити уточнення, які спонукають до пошуку;

•  то звужувати, то розширювати поле пошуку дитиною розв’язання творчого завдання;

•  зважено аналізувати й відбирати найбільш оригінальні дитячі ідеї;

•  учити дітей не обмежуватися найбільш очевидним способом розв’язання завдання;

•  використовувати запитання, що сприяють концентрації уваги дітей;

•  спонукати вихованців знаходити у творчому завданні суперечності;

•  час від часу пропонувати дітям уявити (зобразити) щось у вигляді елементарної схеми.

Афоніна В.О. виокремлює такі методи навчання в контексті розвитку творчих здібностей дошкільників:

-   пояснювально-ілюстративні (розповіді, пояснення, бесіди, демонстрації та ін.);

-   репродуктивні (відтворювальні);

-   проблемно-пошукові (проблемне викладення матеріалу, частково-пошукові);

-   наочні (демонстрація слайдів, картин, малюнків, відеофільмів);

-   практичні (музичні ігри, вправи, рухи, спрямовані на формування музичних здібностей дошкільнят, розширення їхнього тезаурусу та вивчення української мови).

Дуже важливо створити таку ситуацію, яка б сприяла бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосферу творчого натхнення, зацікавити дітей можливістю створити свою історію.

«Цікаві думки про здатність дітей до творчості висловлював К.С. Станіславський – театральний режисер, актор та педагог. Він радив акторам учитися у дітей, гра яких завжди виділяється вірою та щирістю. Під час театралізованої гри діти часто виявляють емоції, які у житті ще не доступні їм.

 Дитячі письменники також не безпідставно вважають, що театр – один із найкращих способів розвинути дитячу творчість. Театралізовані ігри, на відміну від сюжетно рольових, передбачають присутність глядача (однолітків, батьків, працівників дошкільного закладу). В процесі підготовки та проведення театралізованих ігор у дітей формується вміння з допомогою засобів виразності (інтонації, міміки, жесту) точно передавати ідею художнього твору».

Творча сюжетно-рольова гра – один з найбільш  дієвих засобів виховання дитини, формування її особистісних якостей, творчих здібностей. Проте, на жаль, цей вид ігрової діяльності ще не посів належного місця в роботі дошкільних закладів, хоча теоретично всі розуміють її необхідність і значення.

Методичні рекомендації щодо розвитку зображувальної творчості дітей молодшого дошкільного віку:

-   ознайомлення з художнім матеріалом;

-   ознайомлення дітей із кольором;

-   використання елементів психогімнастики на заняттях;

-   імпровізовані казки, фантазування на заняттях з малювання;

-   сенсомоторні вправи для підготовки руки дитини до малювання.

Різні види діяльності, орієнтування у кольорах, формах, розмірі предметів, експериментування з використанням методу спроб і помилок, опора на творчу уяву, практична апробація нових способів дій з предметами – все це сприяє формуванню і розвитку у дітей креативності як здатності продукувати нове, виявляти індивідуальність.

 «Розв’язування творчих завдань – основний засіб моделювання мислення, адже передбачає знаходження й усвідомлення зв’язку між тим, що дано, і тим, що треба знайти. Найбільш поширені й найцікавіші для дошкільників завдання на конструювання».

Також великої популярності як засіб розвитку творчості, особливо у дитячому віці, набула «пісочна анімація (малювання піском, сипка анімація, техніка порошку) – стиль образотворчого мистецтва, а також технологія створення анімаційних фільмів».

Притаманним з дитячого віку також є вокальне мистецтво. Завдання соціального педагога – налаштувати на відповідний лад дитину та вчасно підказати педагогам, котрі працюють з дитиною щоденно, на цей варіант розвитку творчих здібностей дошкільника, що є доволі популярним як в дошкільних навчальних закладах, так і в школі. «Співи – основний і найдемократичніший вид музичної діяльності. Пісня дозволяє людині не тільки висловити свої почуття, а й викликати в інших відповідним емоційний відгук, співзвучний з тим настроєм, що передає виконавець».

Допомогти дитині розвинути свої творчі здібності і, водночас, зберегти та покращити свій фізичний стан допомагає і мистецтво хореографії. Танець поєднує в собі можливості впливу на фізичну, психічну і духовну сторони індивідуальності людини.

Беручи до уваги вищенаведені способи діагностики, формування та становлення творчих здібностей у дітей віком від 3 до 6 років, можна побачити, якими різноманітними можуть бути своєрідні методи впливу на дитину з метою стимуляції розвитку її творчості, художньо-естетичного виховання підростаючого покоління, прослідкувати за динамікою рівня розвитку творчих здібностей дошкільників.

Кожна дитина має певні здібності, тому завдання педагогів і батьків – визначити, відшукати і допомогти їх розвинути. Успішне вирішення завдань навчання і виховання молодших школярів перебуває у прямій залежності від характеру взаємодії між педагогом та дитиною. Переорієнтація навчально-виховного процесу на формування творчої особистості реалізується за умов діалогізації, співробітництва, що мають особистісну спрямованість і стимулюють до творчого розвитку і самовдосконалення особистості.

«Причини ліворукості й основні нюанси,

які повинні врахувати батьки, навчаючи малят»

        Ваша дитина бере іграшки лівою рукою? Тільки за її допомогою вона хоче їсти і малювати? Не засмучуйтеся, швидше за все, вона просто шульга, як і приблизно 15% населення Землі.

       Ще зовсім нещодавно ліворуких намагались переучувати. Наші батьки, бабусі й дідусі пам'ятають випадки, коли таких дітей насильно примушували писати правою рукою. Проте в даний час науково доведено, що таке переучування негативно впливає на розвиток дитини. Надалі в неї можуть виникати проблеми з концентрацією уваги, пам'яттю, читанням, письмом і навіть вимовою (заїкання), у тому числі у вигляді таких порушень, як дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення процесу читання) та дізорфографія (стійке порушення здатності застосовувати орфографічні правила при написанні завдань або свого мовного задуму).

Усе це відбувається внаслідок надмірних і невиправданих перевантажень півкулі мозку, яка за своєю природою не є домінуючою. До того ж це ще й зайвий стрес для дитини, який з часом здатний призвести до зниження самооцінки.

Тим часом володіти лівою рукою – це ж зовсім непогано, у ліворуких просто «інший задум організму» щодо принципу своєї роботи. У багатьох культурах лівші сприймались і сприймаються дуже добре. Стародавні інки навіть поклонялись їм. А в північній Америці індіанське плем'я Зуньї вірило, що ліворукі люди приносять щастя. Стародавні божества вважались шульгами, а лікарі та чаклуни завжди зображувалися тримаючи атрибути своєї професії в лівій руці.

Ліворукість – звідки вона береться?

 м домінування в головному мозку правої півкулі, унаслідок чого ліва частина тіла стає більш ефективною. Ліворукість, названа також лівосторонньою латералізацією, найчастіше успадковується генетично. До рідкісних належать випадки, коли вона є результатом пошкодження або слабкого розвитку лівої півкулі мозку. Право- або ліворукість є тільки однією з ознак домінування однієї половини тіла над іншою. Щоб точно визначити домінуючу півкулю, треба перевірити всі парні органи – очі, вуха, ноги. Буває, що дитина лівша, але «правоножна» або «правоглазна», і це називається змішаною латералізацією, що може передбачати деякі труднощі.

Коли з'являється ліворукість і як її розпізнати?

Уже однорічні діти проявляють тенденцію до частого використання певної руки. На даному етапі єдине, що ви можете зробити, це спостерігати. У більш пізньому віці переважання стане більш помітним. Практично протягом двох років формується право- або ліворукість, і коли дитина досягає віку 4–5-ти років, це стає очевидним.

Як нам у домашніх умовах визначити, чи є дитина ліворукою? Дайте відповіді на такі запитання:

·         Якою рукою дитина їсть?

·         Якою рукою розчісується?

·         Якою рукою чистить зуби?

·         Якою рукою бере предмети?

·         Якою рукою ставить кубики?

·         Якою рукою кидає й ловить предмети?

Ваша дитина лівша? Будь ласка, не переживайте й не намагайтесь переучувати її на праву руку, це принесе більше шкоди, ніж користі. Якщо немає проблем з моторикою, вам навіть не знадобиться жодного візиту до фахівця. Але якщо в дитини є труднощі у навчанні письма, малювання, то, ймовірно, вам усе-таки необхідно буде отримати педагогічну або психологічну консультацію. У ході дослідження малюк пройде ряд стандартних тестів, що дозволяють визначити латералізацію рук, ніг, очей, вух. Можливо, дитині запропонують певні вправи (які треба буде виконувати у школі або індивідуально.

Як допомогти ліворукій дитині?

Світ правшів іноді накладає справжні труднощі на ліворуких дітей, тому дуже важливо допомогти їм адаптуватися. Створення атмосфери прийняття та розуміння можливих труднощів, мотивація на працю й заняття, зокрема, на додаткові компенсаційні вправи, – це основні завдання для батьків.

У період дошкільного віку дуже важливо, щоби батьки підготували дитину до ролі учня, забезпечуючи їй особисту участь у всіх відповідних заходах. Необхідно щодня читати дітям книги, заохочувати різні ігри, стимулюючі уяву, розвиваючи мислення й мову; разом пізнавати світ і природу, залучати малюків у заняття, які вимагають безпосереднього використання рук. Пам'ятайте, що про вашого маленького шульгу необхідно буде попередити вихователя та вчителя, щоб вони змогли підготувати відповідне робоче місце для дитини.

Учимось писати та малювати

Діти, які тільки починають навчання у школі, приходять уже з наявністю базових рухових навичок, необхідних для подальшого розвитку каліграфічного написання слів. Тому, щоб допомогти вашій дитині-шульзі навчитись писати, необхідно насамперед підготувати для неї робоче місце та врахувати такі нюанси:

·         світло повинно падати на стіл із правої сторони;

·         дитина повинна сидіти з лівого боку робочого столу/парти;

·         у дитини повинно бути спеціальне шкільне приладдя для шульг;

·         спочатку дитина повинна навчитись писати олівцем.

Також у процесі навчання необхідно звернути увагу на:

·     правильне захоплення ручки або олівця – їх слід тримати трьома пальцями: між великим і середнім пальцями, а вказівним пальцем натискати на олівець зверху, при цьому інший кінець олівця повинен бути спрямований до лівого плеча;

·      положення зошита й руки – зошит повинен лежати зліва від осі тіла дитини (ліва рука під час письма наближається до осі тіла) по діагоналі, його верхній лівий кут повинен бути спрямований до верхньої частини стільниці;

·    відповідне положення тіла – ноги впевнено стоять на підлозі, повністю торкаючись його всією поверхнею стопи, спина пряма;

·         під час письма пальці повинні знаходитись нижче рядка.

При навчанні письма та малювання важливо, щоб дитина використовувала письмове приладдя, безпосередньо призначене для ліворуких. На нашому ринку можна зустріти товари різних зарубіжних компаній – ручки (наприклад, фірм «Pelikan Junior», «Stabilo» та ін.), олівці (Faber Castell, Stabilo та ін.). Вони підходять для дітей з ергономічної точки зору – з урахуванням сили дитини та кривизни долоні, а фактура матеріалу, з якого виготовлені вироби, покликана сприяти впевненому захопленню.

І остання порада: найголовніше – мотивуйте дитину та підтримуйте її. Постарайтеся зробити так, щоб можливі невдачі в навчанні не стали причиною стресу чи небажання вашого малюка осягати новий навчальний матеріал. Зробіть усе, щоб із вашої дитини виросла впевнена в собі доросла людина.

Ліворукість набирає популярність

Ви повинні знати, що в останні роки кількість людей, визнаних шульгами, зростає. Ідучи назустріч їхнім потребам, виготовляється все більше й більше предметів побуту. У багатьох країнах створюються спеціальні магазини для ліворуких, в яких можна придбати адаптовані шкільне приладдя й різні інструменти. На численних форумах і сайтах створюються спільноти ліворуких. Педагогів навчають праці з дітьми, які пишуть лівою рукою. В Англії навіть був створений міжнародний клуб шульг, який установив 13 серпня Міжнародним днем шульги. Тож неодмінно привітайте в цей день вашого малюка й вірте в його успіх!