Робот з батьками, як фактор успішної соціаліації

Співпраця закладу дошкільної освіти 

з батьками вихованців виховання як

фактору  успішної соціалізації

дошкільника

"Як сонце і місяць освітлюють землю,

так батько з матір'ю повинні освітлювати 

добрим прикладом свого життя дітей"

С.Полоцький

У народі кажуть: день починається з ранку, річка -  з джерельця, а життя людини -  з народження та дитинства. «Дитина – ніжний паросток,  який  з часом стане могутнім деревом,  тому й вимагає до себе особливої уваги», -казав Василь Сухомлинський. Справді, немає у нас нічого  дорожчого за  дітей, і немає більш важливої справи на землі, ніж виростити людину: здорову та добру, чуйну та турботливу,  лагідну та відповідальну.

Процес виховання гармонійно розвиненої особистості в сучасному суспільстві - найбільш складна і відповідальна діяльність. Вона стосується не тільки батьків і вихователів, а й кожної людини, тому що цінують людину передусім за рівнем сформованості моральних цінностей.

Сьогодні на дитину з самого народження обрушується величезний масив інформації: ЗМІ, дитячий садок, кіно, Інтернет - все це скоріше сприяє розмиванню моральних норм і змушує педагогів дуже серйозно замислитися над проблемою ефективного морального виховання малюків.  Але якою вона виросте, значною мірою залежить від батьків. Саме батьки є головні природні вихователі дитини. Дитині мало того, щоб її любили, вона потребує підтримки на усіх періодах дитинства. Розуміння дитини, її вчинки, контакт з нею необхідна умова в будь-якому віці, але взаєморозуміння і контакт не виникають самі, їх базують і творять батьки з перших днів немовляти, самі вони створюють світ для майбутнього своєї дитини.

 На жаль, багато батьків недостатньо обізнані з психолого-педагогічною літературою, з сучасними проблемами розвитку  та виховання дітей.  Дбаю чи більше про матеріальне, ніж про духовно-моральне становлення дитини, потім пожинають гіркі плоди.

Хто і  як може допомогти батькам у вихованні дітей? Перш все дитячий садок, який займається не тільки вихованням, а й навчанням, саме  у садочку створюється середовище для спеціальної роботи з батьками. І форм такої роботи існує дуже багато для налагодженої, тісної співпраці дошкільного закладу з родиною.

У зв’язку з кардинальними змінами, яких зазнає нині робота дошкільного закладу з сім’єю, педагоги мають прагнути забезпечувати координаційну взаємодію з родинами вихованців. Їхнє партнерство удосягненні позитивних результатів здійснюваного педагогічного процессу сприяє різнобічному та гармонійному розвитку дошкільнят.

В даній  роботі  докладно описано  форми роботи з родинами у напрямку  морального виховання дитини, в тому числі організація спільних дозвіль і розваг, поради з проблем морально-етичного виховання дошкільника, анкети, матеріал для батьківських роздумів, проблемні завдання та інше.

Але організація будь-якої роботи з батьками можлива при умові осмислення ними самими своїх відносин, своїх дій і проблем з дітьми, самопізнання свого внутрішнього світу, розуміння того, що відбувається з дітьми, що відбувається між ними і дітьми.  Одним із способів самопізнання є  інформативні матеріали, форми співпраці з родиною  у різних напрямах розвитку дитини дошкільного віку, анкети, психологічні діагностики, матеріали для батьківських роздумів, проблемні завдання, вправи, консультації, питальники. Вони допоможуть виявити характер стосунків в сім’ї, стиль і потребу у спілкуванні, рівень комунікативності батьків,  почуття відповідальності за виховання своїх дітей, вміння розвивати їх кращі якості.

Отже, співдружність з сім’єю – одне з першочергових завдань, мабуть, у кожному дошкільному закладі. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та обновлення форм спільної роботи з батьками. Використання різних форм і методів, залучення батьків до співпраці, творчість педагогів, дипломатичність – запорука успішної взаємодії ЗДО і родини. Здійснення цієї роботи, досягнення в ній справжнього успіху можливі лише при індивідуальному підході до кожної сім’ї. Тільки тоді батьки йтимуть до дитячого садка зі своїми радощами і сумнівами, стають єдиним коллективом.

 Мета і завдання

співпраці дошкільного закладу з родинами вихованців

Виховання дітей у родині — це процес впливу на дітей з боку батьків та інших членів родини з метою досягнення бажаних результатів.

Батьки є першими педагогами. Вони  зобов'язані закласти основи фізичного, морального та інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому дитячому віці. Для виховання дітей дошкільного віку, охорони та зміцнення їх фізичного та психічного здоров'я, розвитку індивідуальних здібностей і необхідної корекції порушень розвитку цих дітей - на допомогу родині діє мережа дошкільних навчальних закладів.

І кожен з нас повинен пам'ятати, що дошкільник не естафета, яку передає сім’я в руки педагогів дошкільного закладу. Тут важливий принцип паралельності, а принцип взаємопроникнення двох соціальних інститутів.

 Важливою умовою взаємодії з батьками є встановлення довірчого ділового контакту, співпраці між сім'єю та дитячим садом, в ході якого коригується виховна позиція батьків, педагога, що особливо необхідно при підготовці дітей до школи. А саме це педагогічний колектив ставить перед необхідністю шукати в особі сім’ї союзника, однодумця у вихованні дитини.

Виховання дітей у родині — складний і суперечливий процес, на який впливають різні фактори: матеріально-економічна забезпеченість, соціальний стан і рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї і традиції в родині, кількість членів родини, ставлення до дітей і багато чого іншого.

Найбільше на дітей впливають їхні батьки: мати і батько. З найперших днів дитина засвоює батьківські інтонації, емоційну атмосферу родини, вчиться говорити і ходити, відгукуватися на ласку, цінувати красу. Саме в родині дитина одержує основи фізичного, розумового, морального і трудового виховання. Не знижується вплив родини і в наступні роки, коли дитина йде в садок і школу. Ще Ж.-Ж. Руссо стверджував, що кожен наступний вихователь впливає на дитину менше, ніж попередній. А цими, попередніми, і є батьки.

У Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі „Освіта” Україна ХХІ ст., Законі України „Про дошкільну освіту”, Базовому компоненті дошкільної освіти – Державному стандарту дошкільної освіти підкреслюється значимість родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного, дитино центричного виховного середовища.

Відповідно до Положення про дитячий дошкільний заклад учасниками навчально-виховного процесу є не лише педагогічні працівники та діти, а також і батьки. Адже сім’я – найперший і найважливіший соціальний інститутвиховання. Саме з сім’ї дитина виносить перші враження про навколишній світ, в сім’ї формуються перші оцінні уявлення, закладаються моральні устої, прищеплюються культурні і гігієнічні звички. Їй належить пріоритет установленні особистості дитини, вона має максимальні можливості для набуття малюком знань, умінь та навичок, необхідних у подальшому житті.

 Родина і дошкільний навчальний заклад – два суспільних інститути, які закладають фундамент майбутнього дитини. У них одна мета: виховати здорову, соціально адаптовану, всебічно розвинену людину з високим інтелектуальним, творчим та духовним потенціалом. Разом з тим актуальна проблема взаємозв’язку дитячого закладу з сім’єю набуває сьогодні нового соціального звучання. Як відомо ці зв’язки багатогранні. На перший план виступають такі аспекти, як контакти з педагогічним персоналом та батьками, міжособистісна взаємодія, підхід до дитини як результат сумісних виховних і навчальних зусиль тощо.

Звичайно, кожна сім’я має свій досвід батьківства, в якому є як педагогічні здобутки батьків, так і про рахунки у виховних впливах на дитину. Можна назвати різні причини цих помилок, але, напевно, однією з найбільш поширених є слабка поінформованість батьків про сучасні підходи до виховання дитини в сім’ї, засади усвідомленого батьківства. Занурені у щоденні клопоти батьки не завжди усвідомлюють, що мають на сьогодні справу з «новою» дитиною, яку погано розуміють, по відношенню до якої використовують старі схеми, що нині вже не діють, орієнтуються на традиційний зміст,

Саме з метою формування педагогічної культури батьків, підвищення рівня їх поінформованості щодо новітніх підходів до розвитку дітей та формування в них навичок соціальної компетентності спрямована робота дошкільного закладу.

Мета співробітництва з родинами вихованців не обмежується якісним виконанням соціального замовлення щодо нагляду, виховання та навчання дітей, яких сьогодні хочуть бачити «конкурентоспроможними» та максимально підготовленими до навчання у школі. Важливою у співпраці з кожною сім’єю є допомога батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток. Такий підхід передбачає сприйняття дитини як унікальної особистості, визнання її прав, ставлення до неї як до суб’єкта з власними потребами. А це вимагає від батьків володіння певними знаннями про закономірності розвитку дитини.

Модернізація підходів співпраці дошкільного навчального закладу роботи з родинами вихованців Серед напрямів гуманізації дошкільної освіти особливе місце посідає проблема організації співпраці дошкільного закладу і сім'ї щодо забезпечення повноцінного і всебічного розвитку дитини.. Тому, організовуючи взаємодію з батьками, дитячий садок сприяє зміцненню сім'ї, емоційному зближенню дорослих і дітей, розвиткув них спільних духовних інтересів; допомагає батькам зрозуміти, яку роль вони відіграють в емоційно-особистісному розвитку своєїдитини.

Найбільш доцільною та результативною робота з батьками може бути тільки за умови тісної співпраці всіх служб дошкільного навчального закладу, де визначено важливу роль кожного з фахівців:

 - керівника дошкільного навчального закладу в організації співпраці з родинами вихованців;

- методичної служби в удосконаленні взаємодії дошкільного навчального закладу та батьків;

- практичного психолога у забезпеченні  психологічного супроводу взаємодії з родинами;

- інструктора з фізичного виховання щодо формування позитивного ставлення батьків до здорового способу життя;

 - музичного керівника у творчому розвитку вихованців та залученні батьків до участі у художньо-естетичних заходах дошкільного навчального закладу.

У взаємному стимулюванні роботи над собою, розкритті своїх здібностей і творчих сил – суть взаємозв’язку сімейного та суспільного виховання у теперішній час і в майбутньому. Це спонукає дошкільний навчальний заклад до пильнішого вивчення запитів, потреб і вимог сучасної сім'ї, до розширення форм взаємодії з батьками чи особами, які їх замінюють. Тому дошкільний навчальний заклад стає відкритим закладом, де батьки не тільки спостерігають за освітнім процесом, а й беруть активну участь у його житті. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини; - оперативний зворотній зв'язок: робота педагога з батьками відбувається на основі живого діалогу, у процесі якого з'ясовується рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, за необхідністю вносяться відповідні корективи; - індивідуалізація педагогічного впливу: працюючи з батьками, вихователі допомагають їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину.

 Співпраця педагогічного колективу, батьків вихованців відбувається таким чином:

-активна допомога батьків у створенні умов для успішного розгортання освітнього процесу: дизайн групових приміщень ,окремих тематичних куточків, озеленення майданчиків, виготовлення ігрових матеріалів;

-періоди підготовки до свят, оскільки вони об’єднують дітей і дорослих спільними переживаннями та справами, створюють атмосферу піднесенності, сюрпризності, веселого настрою;

Тільки завдяки високій культурі спілкування педагогів і батьків, доброзичливості, неупередженості у розв'язанні різних проблем досягнуто ефективної взаємодії дошкільного закладу і сім'ї. А саме:

1. Доброзичливість, оптимізм, привітність у стосунках з батьками.

2. Щире зацікавлення до батьків вихованців, особистісний підхід до проблем сімейного виховання у спілкуванні з ними.

3. Заохочення батьків до участі в спільній роботі з дитиною і вихователем, колективом ДНЗ.

4. Залучення батьків до аналізу (оцінювання) успіхів дитини, прогнозування перспектив її розвитку.

5. Уміння вислуховувати батьків, прагнення зрозуміти їхні проблеми, допомогти прийняти найбільш оптимальне рішення.

Практика роботи щодо встановлення і підтримання педагогічної взаємодії «діти – батьки – педагоги» свідчить, що її необхідно вибудовувати на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправному партнерстві, вирішуючи наступні завдання:

-       допомагати батькам усвідомлювати важливість періоду дошкільного дитинства та їх першочергову роль у вихованні дітей;

-        розкрити роль дошкільного навчального закладу у всебічному розвитку; ознайомлювати родину зі специфікою розвитку виховання й навчання дошкільнят;

Ефективна робота ЗДО неможлива без активного залучення родин до участі в освітньому процесі, підвищення педагогічної культури батьків, формування у них відповідального та усвідомленого ставлення до батьківства, що є передумовою зміцнення сім'ї та реального захисту прав дитини.

Основними завданнями ефективної взаємодії з родинами:

       встановлення партнерських взаємин з родиною кожної дитини;

·         об’єднання зусиль дорослих для розвитку і виховання дітей;

·         створення атмосфери взаєморозуміння, емоційної підтримки;

·         активізація та збагачення психолого-педагогічних знань та вмінь батьків;

        підтримка впевненості батьків у їхніх педагогічних можливостях.

Педагогічний колектив та колектив батьків - це єдиний живий організм, об'єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.